Головна сторінка     |     Про нас     |     On-line заявка     |     Координати

Інформація про курс

«Безпека життєдіяльності»

Безпека життєдіяльності (БЖД) стосується вирішення питань захисту від небезпек, що постійно виникають у навколишньому середовищі, змінюються і загрожують життєдіяльності людей, суспільству, державі.

Проблема захисту людей від небезпек у різних умовах їх існування виникла за сивої давнини. Уже тоді людина побоювалась різних невідомих процесів і явищ, загроз з боку представників біологічного світу.

З розвитком людського суспільства з'являються додаткові небезпеки, причиною яких стала сама людина. Науково-технічний прогрес, у цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, підвищуючи комфортність життя, спричинив появу низки нових проблем.

По-перше, це надзвичайне зростання ризику ураження та загибелі людей у разі взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, у побуті.

По-друге, збільшується кількість аварій і катастроф, зумовлених зниженням надійності пристроїв, зроблених людиною, та помилками персоналу під час їх експлуатації, внаслідок яких створюються надзвичайні ситуації (НС), які призводять до загибелі людей, великих матеріальних втрат і забруднення природного середовища.

По-третє, зростає кількість стихійних лих, а також збройних конфліктів та терористичних дій, та розміри негативних наслідків від них.

По-четверте, ліквідація наслідків катастрофічних аварій, стихійних лих, збройних конфліктів потребує величезних зусиль і матеріальних витрат під час проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, забезпечення життєдіяльності постраждалого населення у районах надзвичайних ситуацій.

Усе це призводить до того, що вже зараз цивілізація несе величезні, іноді непоправні втрати. Так, для ліквідації тільки однієї техногенної аварії, що сталась на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року і набула планетарного масштабу, потрібні значні витрати протягом декількох десятиліть.

Стихійні лиха і техногенні катастрофи не можна обмежити державними кордонами, вони часто охоплюють кілька сусідніх країн і ліквідація їх наслідків вимагає міжнародного співробітництва, об'єднання зусиль світової спільноти.

Отже, проблема захисту людей, забезпечення життєдіяльності суспільства - невід'ємна складова стратегічного напряму розвитку людства, вирішення якої можливе на державному і міждержавному рівнях.

Предметом БЖД є пізнання закономірностей виникнення подій, що можуть спричинити небезпечні ситуації, розроблення методів прогнозування, виявлення та ідентифікації небезпечних шкідливих факторів, оцінювання впливу їх на людину і середовище, комплексне вивчення принципів взаємодії людини з технічними засобами та навколишнім середовищем. На підставі цього розробляють засоби і способи захисту людей, територій, середовища.

Заходи стосовно захисту людей, територій, об'єктів, середовища від негативних наслідків НС, а також у разі виникнення несприятливих нестандартних ситуацій у побуті та невиробничій сфері, становлять систему під назвою цивільний захист.

У широкому розумінні метою забезпечення БЖД має бути захист людей від зовнішніх та внутрішніх небезпек, збереження їх здоров'я і працездатності в будь-яких умовах існування, зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій при мінімізації витрат щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків.

Практика свідчить, що ефективне забезпечення БЖД можливе за умов наявності правової бази, завчасного проведення необхідних організаційних заходів, підготовки сил та засобів безпеки, управління безпекою на всіх рівнях державної структури.

У сучасній незалежній Українській державі відбуваються переосмислення і зміни всіх сфер діяльності державних структур, зокрема і сфери цивільного захисту. Держава виступає гарантом забезпечення реалізації конституційного права громадян на захист здоров'я, життя, і тому створює і розвиває систему цивільного захисту, яка виконує завдання відповідно до прийнятої в Україні концепції захисту населення і територій із залученням усіх верств населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Успішна ліквідація наслідків катастрофічної повені в Закарпатті (1998 р.), катастрофічного зсуву в Чернівецькій області, у місті Алчевську (2005 р.) та інших надзвичайних ситуацій в різних регіонах України і за її межами, зокрема в Польщі, Грузії, Туреччині (1998-2000 рр.), в Ірані і Пакистані (2004-2005 рр.) засвідчують спроможність структур цивільного захисту України виконувати свої завдання на професійному рівні.

Функціонування системи цивільного захисту України регламентується законами та іншими нормативно-правовими документами, серед яких найважливіші такі: Закон «Про цивільну оборону України», прийнятий Верховною Радою України на початку існування незалежної держави (28 лютого 1993 р.), Закон «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (8 червня 2000 р.), Закон «Про правові засади цивільного захисту» (24 червня 2004 р.).

Виконання завдань цивільного захисту вимагає здійснення великого комплексу заходів, зокрема щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження, забезпечення населення засобами індивідуального та колективного захисту, навчання населення діям у надзвичайних несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях.

Основне завдання вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» у вищих навчальних закладах полягає в тому, щоб майбутні спеціалісти, керівники виробництв могли:

  • усвідомлювати, що в центрі уваги має бути людина як головна цінність держави;
  • виявляти небезпечні шкідливі фактори та створювати безпечні умови життєдіяльності людини;
  • враховувати вимоги екології та безпеки під час проектування нової техніки, удосконалення технологічних процесів;
  • прогнозувати можливу обстановку в надзвичайних ситуаціях і приймати адекватні рішення щодо захисту населення та персоналу об'єкта господарювання від негативних наслідків, підвищувати стійкість функціонування об'єкта в надзвичайних ситуаціях;
  • застосовувати засоби і способи захисту людей відповідно до обставин.

Наведений у посібнику навчальний матеріал, методики та приклади до розв'язання практичних задач сприяють організації виконання студентами індивідуальних завдань під час відпрацювання тем програми навчальної дисципліни з урахуванням вимог Болонської декларації щодо забезпечення якісної освіти, упровадження модульно-рейтингового оцінювання знань студентів, дозволяє вести підготовку їх у сфері цивільного захисту на рівні об'єктів господарювання.

Автор висловлює щиру вдячність доцентам Маслову Є. П., Міхєєву Ю. В., Прилепському В. М., Св'ятовцю П. А. за надану можливість врахувати їх погляди на проблемні питання, а також досвід спільної багаторічної педагогівчної практики, що сприяло покращенню навчального посібника.

Про аторів

Демиденко Григорій Петрович

Кафедра

  • Охорони праці, промислової та цивільної безпеки

Науковий ступінь, посади

  • Відома та шановна людина в НТУУ «КПІ» та за його межами - професор полковник у відставці, талановитий педагог, кандидат  військових наук, ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, ветеран Збройних сил, ветеран праці. Загальний безперервний трудовий стаж наставника - 65 роки, з них 58 років науково-педагогічної діяльності, 37 років у КПІ. Григорій Петрович Демиденко народився 31 січня 1927 року в с. Річки Білопільського району Сумської області. У 1951 р. закінчив Військове училище інструментальної розвідки (м. Пушкін, Ленінградська обл.), у 1962 р. з відзнакою і золотою медаллю - Військову команду Червонопрапорну Академію протиповітряної оборони (ППО) ім.. маршала Г.К. Жукова в м. Калінін (Твер), у 1965 р. - ад'юнктуру при цій академії та захистив кандидатську дисертацію. Звання доцента було присвоєно у 1969р., звання професора у 1988 р. До 1972 року проходив службу у Збройних силах Радянського Союзу, обіймав посади  командного, технічного, науково-педагогічного складу у військових вищих навчальних закладах - Гомельському, Київському вищих радіотехнічних училищах ППО, Калінінській академії ППО. З 1972 року, після звільнення в запас, працює в НТУУ «КПІ» викладачем циклу цивільної оборони при військовій кафедрі, а  з 1975 по 1993 рр. - завідувачем створеної ним кафедри цивільної оборони, з 1993 р.- професор кафедри.

Публікації

  • Під авторством Г.П. Демиденко вийшло понад 100 наукових праць, 3 підручники, 9 навчальних посібників. За досягнуті успіхи й високі показники в роботі та дисципліні кафедрі ЦО під керівництвом проф. Г.П. Демиденка 1983 р. присвоєно звання «Зразковий підрозділ інституту». Це звання колектив кафедри підтверджував 4 рази протягом 1984-1987 рр. Г.П. Демиденко упродовж 18 років на громадських засадах очолював  науково-методичну раду з ЦО Мінвузу України. Григорій Петрович Демиденко має 24 державні нагороди, двічі удостоєний почесної відзнаки Штабу цивільної оборони України «Отличник гражданской обороны СССР», а також відзнак Мінвузу УРСР, профспілок, інших керівних органів, організацій та установ.

Курси

  • цикл цивільної оборони при військовій кафедрі